Існує безліч теорій і методик, які обіцяють швидко навчити вашу дитину читати. Але нові методики рано чи пізно підпадають під критику й відходять, на зміну їм приходять інші. Що ж насправді потрібно дитині? Психолог і психотерапвет Марія Макуха в ексклюзивному матеріалі для «Граней-Т» радить дотримуватися природної логіки розвитку.

Коли дитина приходить у світ, то відразу ж потрапляє в потік різнопланової інформації. Перед батьками стоїть непроста задача: з одного боку – забезпечити розвиток інтелекту дитини, з другого – потурбуватися про внутрішній спокій та дитяче здоров’я. Завважено, що бездумне зловживання методиками раннього розвитку на догоду амбіціям дорослих призводить до стресу, проблем із фізичним та психічним здоров’ям. Мало хто задумується над тим, що всі методики раннього розвитку (на зразок «читати перш ніж ходити») вигадали чоловіки, тоді як лише жінка-мати може ідентифікувати себе з дитиною (особливо до 3-х років) і достеменно розуміти, що саме малюкові необхідно в цей період життя.

Дитина має адаптуватися до нашого складного світу, і робити це слід поступово. Світ важливо пізнавати природним чином: у процесі розвитку емоційної сфери дитина у 5-6 років при традиційно-ігровому способі навчання вже читає і пише, знає все необхідне для цього віку. Головне – не дати енциклопедичні знання, а підтримати природний потенціал розвитку та інтерес до навчання.

Одним дітям читання дається легше, іншим необхідно докласти чимало зусиль. Починати опановувати з дитиною грамоту найкраще з 3-4 років. Але знайомити дітей із літерами в ігровій формі можна значно раніше.

На перший погляд, ідея вчити малюка писати ще до того, як він опанував читання, видаєть дивною. Відомий італійський педагог Марія Монтессорі переконалася, що у маленьких дітей мускульне відчуття розвивається швидше, ніж у старших, і тому малюкам доволі легко вчитися писати. Свідоме ж читання потребує суто розумової роботи, вміння мислити абстрактно, до чого маленька дитина ще не здатна. Вміння ж писати народжується мимоволі, подібно до розмовної мови. Дайте змогу малюкові отримати задоволення від самостійного написання літер у різних ситуаціях, з різними матеріалами. Добре для цього підходить пісок біля річки, сніг, насипана на тарілку манна крупа… Помилку можна відразу виправити, до того ж розвивається дрібна моторика пальців, що стимулює розвиток мозкових центрів, які відповідають за мовлення. Для різноманітності можна роздрукувати великі кольорові літери, малюк буде в захопленні!

Починати добре з роботи над фонетикою: «Як шумить листя, коли віє вітер?» – «ШШШШШШ». «Як дзижчить жук?» – «ЖЖЖЖЖЖЖ».

Підберіть картинки, що зображують предмети, пов’язані зі звуком, який ви вивчаєте. Запропонуйте дитині принести іграшки, у назві яких є цей звук.

Виразно читайте віршики, загадки зі звуком, який вивчаєте.

Також цікава гра на одночасне повторення кольорів і літер. На аркуші паперу напишіть спершу одну й ту ж літеру різних кольорів і різних розмірів. По черзі просіть малюка показати «О» зелене, червоне, велике, маленьке. Далі в цю ж гру можна грати з кількома літерами.

Навіть перейшовши до читання букваря, не забувайте «гратися» зі звуками. Прискіпливо поставтеся до вибору абетки. Найкращими є ті, що сприяють закріпленню фонематичного слуху. Є такий метод – «глобальне читання». Вчимося читати відразу ціле слово, не збираючи його по одній літері чи по складах. Процес цей лише на перший погляд видається складним, насправді ж він значно простіший, ніж той, що практикується у школах.

Погляньмо на якийсь предмет. Що бачимо? Сам предмет і бачимо, причому весь і відразу. Не лапки-хвостики окремо, а відразу всю пташку. Ось так само, як ми сприймаємо навколишні предмети, можна навчитися сприймати і написані слова.

Почнімо з найпростішого – того, що близьке 2-3-річному малюкові. «ҐУ» й «МА» – це насправді не просто склади, а дитячі слова. Чітко пишемо на однакових за розміром і кольором картках: на одній – «М», на другій – «А». Пальчиком лівої руки – спершу середнім, потім – вказівним по черзі торкаємося літер «М» та «А». Виходить як на клавішах. Ставимо пальчик на «М» і співаємо дуетом з малюком: «ММММММ». Далі пальчик на «А» – і знову дуетом: «АААААА». Намагаємося не робити пауз між звуками. Щоб закріпити результат, читаємо швидше: «ММАА». Ще швидше – «МА».

Важливо переставляти пальчики між звуками: натиснули літеру – щоб вона зазвучала, як на піаніно. Таким самим чином читаємо й «ҐУ». Далі переходимо до не менш важливих слів: «ТА», «БА», «ДІ»…

Тепер можемо перейти до фігур вищого «пілотажу». Читаємо зовні схожі слова із 3-х літер. Наприклад: «МАК», «МОХ», «МАГ», «МУК», «СОМ», «СОН», «СИН» і т.д. Дитина легко знайомиться з новими літерами, що з’являються у словах. Пишемо кожне слово на окрему картку й так само, переставляючи пальчики від вказівного до безіменного, від безіменного до вказівного, від літери до літери, проспівуємо їх. Далі кладемо поряд картки зі схожими словами й лукаво запитуємо: «Що написано тут? А тут?»

Якщо малюк не впорався, повторюємо читання слова. Заохочуйте малюка читати слова самостійно, поступово додавайте нові картки. Не перенапружуйте дитину. Перші заняття мають тривати не більше кількох хвилин, але мають бути регулярними. Опанувавши слова із 3-х літер, поступово малюк переходить до слів із 4-5 літер.

Так у дитини знімається психологічний бар’єр і страх перед великою кількістю літер. Можна переходити до коротких віршиків на 2-4 рядки. В книжці мають бути великі, яскраві малюнки, що стимулюють інтерес до читання. Нехай малюк сам обирає за картинкою, який віршик прочитати. Згодом можна переходити до коротких прозових текстів.

Не слід форсувати події й відразу вимагати від дитини самостійності. Навіть коли дитина вже трохи читає самостійно, продовжуйте читати їй, наприклад, казки на ніч. Цим ви лише підтримаєте її любов до книжки. Однак, починаючи читати малюкові нову історію, попросіть його прочитати перший рядок, наступного разу – два. Далі поступово збільшуйте.

Хай вам щастить!

Марія Макуха, психолог, психотерапевт